Про підводні камені сурогатного материнства говорить Марія Ярема – доктор біоетики, старший викладач кафедри Богослов’я в УКУ, викладач школи біоетики УКУ. Лекція відбувалась в рамках онлайн-школи «Як зберегти любов у стосунках». Тож публікуємо важливі тези із її доповіді.
Материнство містить в собі особове дарування, самопожертву, вихід поза себе, відкритість на життя і його прийняття. Материнство не може бути визначене лише як психофізичний стан, юридичний чи соціальний стан, не може бути визначене лише як спосіб життя чи вид людських відносин, насправді це набагато глибший досвід, який позначає ціле життя. А отже, материнство = народження + виховання.
Сурогатне материнство відзначається тим, що жінка виношує дитину, зачату двома
особами-донорами – планованими вихователями. Тобто жінка виношує дитину, штучно зачату від яйцеклітини та сімені донора – планованого вихователя дитини. Тому, жінка після родів є зобовʼязана віддати дитину парі, яка ініціювала цей процес.
Зв’язок між батьком-матір’ю, матір’ю-дитиною і батьками-дитиною зруйновано через сурогатне материнство. Адже класичне материнство розглядає це питання через призму відносин, дарування себе і направлене на добро дитини. А сурогатне материнство направлене на бажання посідати, трактує материнство, як інструментом і направлене на добро батьків, але не дитини.
Отже, постає питання, чи бажання мати дитину = праву мати дитину? Право обʼєктивне, універсальне і повинне бути гарантованим, а бажання є субʼєктивне, особисте і не повинне бути гарантованим. Право, яке використовує людину як засіб, суперечить самому поняттю права. Дитина, як і кожна людська особа, не може бути обʼєктом права.
Матір дитини може бути генетична (жінка, яка дає генетичний матеріал – яйцеклітину); сурогатна (жінка, яка виношує дитину); соціальна (жінка, яка виховує дитину). В біологічному материнстві дитина отримує генетичну спадковість від генетичної матері, а імунну систему, механізми захистів – від матері, яка її виношує. Двоє з них є біологічними спів-матерями. Дитина біологічно залежна від жінки, яка її виношує, імунна система, психіка, фенотип, колір шкіри, ріст, зовнішність тощо. Для дитини особа, яка її виношує, назавжди залишається біологічною матір’ю, навіть якщо матеріал від інших батьків.
Альтруїстичне сурогатне материнство не чинить дарування генетичного матеріалу та виношування еквівалентними до донорства органів; не чинить оправданим сурогатне материнство; не змінює факту відсутності поваги до людської особи та людського тіла. Комерційне сурогатне материнство демонструє продаж-купівлю частин тіла і немовлят цілком. Але людське тіло не може мати ціни. Не бувши ані річчю, ані обʼєктом, людське тіло не може бути власністю, яка піддається купівлі-продажу.
А комерційне сурогатне материнство вважають сучасною проституцією і прирівнюють до рабства. Навіть законом заборонено дарувати ті органи, які несуть ідентичність (мозок і статеві залози). Але донорство органів рятує життя і здоров’я, а донорство генетичного матеріалу – ні, лише власні амбіції батьків. На жаль, за неофіційними даними, Україна є лідером в сурогатному материнстві та торгівлі дітьми, адже така послуга в нашій країні – найдешевша, а для держави є вигідною, бо є великим джерелом доходу.
Наслідки сурогатного материнства для дитини: медичні наслідки; позбавлення права знати свої біологічні корені; трактування, як засобу для задоволення бажань батьків; позбавлення міцних родинних зв’язків; слаба перспектива розвитку автономного способу життя; маніпулювання особою. Діти, які народжені від сурогатної матері переживають кризу ідентичності, а почуття інакшості є патологічним, а не унікальним. Якщо ж приховувати правду від дитини, то це створює бар’єр в стосунках між батьками й дитиною, а добрий клімат в такій сім’ї є неможливим.
Наслідки сурогатного материнства для сімʼї дитини та сімʼї сурогатної матері: зруйнована структура; асиметрія; негативні почуття чоловіка і дітей сурогатної матері до неї; чоловіка до жінки або жінки до чоловіка в сім’ї, яка виховує цю дитину або
когось з батьків до дитини, звинувачення у генах тощо. І найгірше – зневага до сурогатної матері, позбавлення її будь-якого права. Рівень відносин зіпсований назавжди і ніколи не зможе бути відновлений та нормальним.
Підбиваючи підсумки, маємо говорити про те, що сурогатне материнство – обʼєктивне моральне зло, яке за жодних обставин та мотивації не може бути оправданим. Або материнство не є сурогатним, або воно не є материнством. Завершила доповідь спікер відповіддю на запитання учасників про зв’язок дітей біологічної матері, про обмеження у віці донорів, батьків, які виховуватимуть та сурогатної матері, особливості цієї процедури, а також про усиновлення дітей.
Таку серію лекції з різними доповідачами організовує онлайн-школа «Покликані до любові» від експертів з побудови взаємин, які вже понад 5 років допомагають формувати стосунки любові у парах та сім’ях. Посилання на соцмережі:
https://choko.link/poklykani_do_liubovi
Підготувала: Юлія Сиротюк
